Радіодиктант про мінну безпеку від Пса Патрона для учнів молодшої і середньої школи.
Під час радіодиктанту “Спільно до безпеки” учні молодшої та середньої школи дізнаються, як поводитися із вибухонебезпечними предметами.
Про це повідомляє Міністерство освіти і науки України.
Радіодиктант розпочнеться 4 квітня о 15:00. Звучатиме він на хвилях “Українського радіо” голосом Пса Патрона, справжнього експерта з мінної безпеки.
Диктант організований Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Міністерством освіти та науки, Державною службою України з надзвичайних ситуацій та Центром з протимінної діяльності.
Трансляцію диктанту також можна буде дивитися на сторінці МОН.
Фотопроект до дня Народження "Кобзаря" від учнів 4 класу.
Учениця 11 класу Овсеп'ян Марія взяла участь у Всеукраїнському конкурсі " Мій Шевченко" присвяченому Дню народження поета.
Есе «Мій Шевченко»
Надворі 2023 рік, 4 березня, субота, зранку я прокинулася від яскравих променів сонця та співу пташок за вікном з прекрасним весняним настроєм. Це відразу мені навіяло спогади про те, як влітку з родиною приїздили до бабусі в село, краса природи якого вражала до глибини душі, мої відчуття у ті моменти можна з точністю передати цитатою Тараса Григоровича Шевченка з поеми «Княжна» «Село! І серце одпочине. Село на нашій Україні — неначе писанка село, зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати, неначе диво. А кругом широколистії тополі, а там і ліс, і ліс, і поле…». Я не дочекаюся того моменту, коли ми знову поїдемо в те мальовниче місце, де на нас завжди чекають теплі обійми найрідніших бабусі та дідуся. Пам’ятаю, як одного літа, коли я ще була зовсім маленькою, ми з татом поїхали туди на чотири дні, матуся залишилася вдома. Щовечора я плакала, бо сумувала за нею, але бабуся, щоб хоч якось мене відволікти та заспокоїти, читала мені поезії Тараса Шевченка. Першою була поема «І мертвим, і живим, і ненародженим», яка по-справжньому вразила і справила на мене неабиякий вплив. Після цього за кожної нагоди я брала бабусиного «Кобзаря», якому було понад сто років, і просила її читати, читати і читати… У той час, як я слухала її ніжний голос, із захопленням роздивлялася портрет Тараса Григоровича, який споконвіку висів, уквітчаний рушниками, у кутку хати серед ікон. З того часу зацікавилася життям та творчістю Т.Г. Шевченка. Я завжди беру участь у конкурсах, присвячених Кобзареві, а цього разу мені дуже захотілося долучитися до написання есе «Мій Шевченко», адже Шевченко дійсно мій! Про нього розповідали з самого дитинства, тому його поезія житиме у моєму серці вічно. У школі на уроках української літератури я постійно чекала, коли будемо вивчати творчість Тараса Григоровича, а вдома завдяки своєму захопленню історією детально досліджувала той період нашого минулого, коли жив Кобзар. Знаючи, якими буремними були ті часи самодержавства і національного поневолення для України, я надихаюсь його боротьбою, адже, попри всі заборони, постійні переслідування, арешти та заслання, він усе одно всім серцем линув до Батьківщини, в ім’я якої жив і творив. Тарас Шевченко не дбав про особисте щастя, а думав про долю свого народу. Де б не був поет, він завжди згадував свою рідну землю, з гордістю говорив про героїчну історію своїх предків-українців.
Сьогодні я учениця 11 класу, майбутня випускниця школи, у моїй країні йде кровопролитна війна за свободу, я всією душею вдячна Тарасу Григоровичу, який вплинув на зародження моєї громадянської позиції. Я мрію зустрітися з такою людиною, як Т. Г. Шевченко, щоб розповісти йому, що сьогодні українці знову мають виборювати своє право на незалежність, та вони з цим обов’язково впораються саме завдяки тому, що, виховуючись на творах Великого Кобзаря, наш народ ставить ідею патріотизму на перший план. Я б розказала йому, що слова з його поеми «Кавказ» «І вам слава, сині гори, кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!», які стали національним гаслом боротьби, звучать у душах кожного з нас. Я б провела поету екскурсію моїм містом Вільнянськ, який у період його життя тільки почав зароджуватися. Я б обов’язково показала Тарасу Шевченку свою школу і розповіла б про те, що вона виховала таких справжніх героїв, як Основа Олександр, Дмітрієв Юрій, Галич Андрій та Стаськів Микола, які віддали своє життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави України. Як майбутня студентка, я б поділилася з Кобзарем своїми планами на подальше життя: розказала б про те, що хочу стати юристкою або дипломатом і дійсно бути носієм миру, який робитиме все для того, щоб в інших країнах не було війн, адже я, майбутня мати-берегиня, хочу, щоб мої діти ніколи не знали і не відчували на собі цього страшенного, породженого злом, явища. І наостанок я б щиро подякувала Тарасу Григоровичу Шевченку від імені усіх українців за неоціненний внесок у духовний розвиток і національне життя нашого суспільства.
Вітаємо Овсеп'ян Марію яка посіла 1 місце у фестивалі ораторського мистецтва " Заговори щоб я тебе побачив".